Клір

У ДІАНЕТИЦІ ЛЮДИНА в її оптимальному стані називається Клір (від англ. clear, що означає «ясний, чистий»). Це слово буде часто зустрічатися в книзі, так само як і дієслово «клірувати», утворене від нього. Тому не буде зайвим, якщо ми вже на початку книги точно сформулюємо, що ж являє собою мета діанетичної терапії — стан Клір.

Можна перевірити наявність у Кліра будь-яких аберацій: психозів, неврозів, компульсій та репресій, а також аутогенних (викликаних самим організмом) захворювань, які називають психосома тичними. Така перевірка підтвердить, що в Кліра немає й сліду подібних хвороб чи аберацій. Додаткова перевірка продемонструє, що рівень його інтелекту набагато вищий ніж той, що сьогодні вважається нормою, а спостереження за його діяльністю покажуть, що він енергійний і живе із задоволенням.

Крім того, можна отримати такі результати й на основі порівняння. Невротика, в якого є також і психосоматичні захворювання, можна обстежити на предмет наявності аберацій та хвороб і підтвердити, що вони дійсно наявні. Потім йому можна провести діанетичну терапію з метою позбавити його від цих хвороб та невротичних станів. І потім його можна обстежити знову й переконатися, що його захворювання та аберації дійсно зникли. Зазначимо між іншим, що цей експеримент проводився багато разів, і кожного разу результат був незмінним. Дослідним шляхом було Доведено, що на всіх людей, чия нервова система не має органічних пошкоджень, клірування за допомогою діанетичної терапії діє саме таким чином.

Далі, Клір володіє якостями (ці якості закладені в кожній людині від природи, однак не завжди в неї проявляються, якщо вона не Клір), про існування яких люди навіть не підозрювали, і в минулому ці якості ніколи не розглядалися при обговоренні здібностей та поведінки людини.

Перш за все це стосується сприйняттів. Навіть так звані «нормальні» люди не завжди розрізняють усі кольори, всі звукові відтінки, і їхні відчуття запаху, смаку, дотику та органічні відчуття не завжди перебувають на оптимальному рівні.

Це і є основні комунікаційні канали, які пов'язують людину з тим скінченним світом, який більшість людей сприймає як реальність. Цікаво зазначити наступне: хоча в минулому спостерігачі й вважали, що для аберованої людини, яка хоче стати душевно здоровою, абсолютно необхідно дивитися в обличчя реальності, однак так і не було сформульовано способу досягнення цього. Для того щоб подивитися в обличчя реальності, яка існує в даний час, необхідно, звичайно ж, щоб людина була спроможна сприймати цю реальність по тих комунікаційних каналах, які найчастіше використовуються людьми.

Будь-яке зі сприйняттів людини може бути абероване психічними розладами, які не дозволяють аналітичній частині усвідомлювати отримувані відчуття. Іншими словами, хоча з механізмом колірного сприйняття може бути все гаразд, у розумі можуть існувати контури, які знищують колір ще до того, як свідомість отримує можливість побачити предмет. Можна виявити, що існують різні ступені колірної сліпоти: кольори здаються менш соковитими, або тьмяними, або, в найгіршому випадку, повністю відсутні. Будь-хто з нас знайомий з такими людьми, які не приймають «крикливі» кольори, і з такими, для яких ті самі кольори здаються недостатньо яскравими, щоб їх помітити. Той факт, що ця відмінність у ступені колірної сліпоти залежить від якогось психічного стану, так і не отримав визнання. А коли це й помічалося, то робилися лише туманні припущення про те, що це деякий стан розуму.

Є люди, яких дуже непокоїть шум і яким, наприклад, настирливе завивання скрипки дуже сильно нагадує свердління їхніх барабанних перетинок. Існують також люди, на яких півсотні скрипок, що грають дуже голосно, будуть діяти заспокійливо. Є й такі, що не проявляють жодного інтересу, коли грає скрипка, а лише відчувають нудьгу. А для деяких звук скрипки, незалежно від того, наскільки складною є мелодія, здається монотонним. Ці відмінності в сприйнятті звуку, так само як і помилки в сприйнятті кольору та іншої зорової інформації, приписували вродженим якостям, органічним відхиленням або взагалі ніяк не класифікували.

Подібним чином відчуття нюху, дотику, органічні відчуття, відчуття болю й відчуття земного тяжіння дуже відрізняються в різних людей. Якщо ви швидко перевірите своїх друзів, то виявите величезні відмінності в сприйняттях однакових подразників. Одному аромат індички в духовці здається чудовим, інший залишається до нього байдужим, а третій, можливо, взагалі його не відчуває. А ще хтось, можливо, буде доводити, що індичка в духовці пахне точно так само як олія для волосся, — якщо вже говорити про крайнощі.

До тих пір поки ми не отримали Клірів, причина існування цих відмінностей залишалася незрозумілою, оскільки в більшості випадків такі різкі відмінності в якості та інтенсивності сприйняття є результатом аберації. Минулі приємні моменти й особливості вродженої чутливості зумовлюють деякі відмінності в сприйняттях Клірів, а тому реакція Кліра не повинна автоматично прийматися за деякий стандарт, середній показник (це похмура й огидна картина, котра була метою вчень минулого). Реакція Кліра на подразник є максимально сильною, але вона підкоряється його бажанням. Палаючий порох для нього як і раніше пахне небезпекою, але цей запах не робить його хворим. Смажена індичка приємно пахне, якщо він голодний і любить індичину. Тоді вона дійсно пахне чудово. Скрипка звучить для нього мелодійно, а не монотонно, вона не викликає болісних відчуттів і в повній мірі приносить насолоду, якщо Клір любить скрипкову музику, що є справою смаку. Якщо скрипка не приносить йому задоволення, тоді, можливо, йому сподобаються литаври, саксофон або, в залежності від настрою, відсутність музики взагалі.